Кислота лимонна в мішках по 25кг моногідрат

 Лимонна кислота Е330

Природним чином міститься в рослинах і тваринах, вона синтезується у великих масштабах шляхом ферментації (пов’язано з метаболізмом).

В 1784р. англійський вчений винайшов спосіб кристалізувати лимонну кислоти з цитрусових . Кристали без води можна отримати після формування в гарячій воді з подальшим повним випаровуванням.

Цей важливий продукт отримували віджимаючи сік з лимонів, таким чином, задовольнялося близько трьох чвертей світової потреби в лимонній кислоті (з однієї тонни лимонів виходить 25 кг лимонної кислоти).

Спосіб видобутку з фруктів та овочів не є економічним, а саме широке використання лимонної кислоти у всьому світі в харчовій, фармацевтичній та хімічній промисловості, спонукало до винайдення нових технологій, які надали можливість отримати кислоту, яка поводиться як природний консервант.

На початку двадцятих років XX століття дійшли до найоптимальнішого методу  - вирощування шляхом бродіння. Почали використовувати поверхневе та занурене (глибоке) бродіння солодких відходів цукрового виробництва — патоки (меляси), викликаного пліснявими грибами роду Aspergillius niger (Аспергиллиус Нігер). Занурені культури - це культури, в яких мікроорганізми ферментують із субстратів, що містяться в рідких середовищах.

Сучасна технологія виробництва лимонної кислоти досить складна, енерго - і водоємна, що вимагає не тільки спеціального устаткування, але і дотримання високих санітарно-гігієнічних нормативів. Як наслідок, на підприємствах невеликої і середньої потужності виробляють лимонну кислоту поверхневим методом культивування, при цьому немає ніякої гарантії стабільної якості отриманого продукту.

Глибинний метод економічно вигідний тоді, коли потужність заводу перевищує 2500 тонн лимонної кислоти в рік. Тому саме великі виробництва, як правило, забезпечують стабільно високу якість лимонної кислоти.